Керуючий партнер АО «LexArs» Світлана Трофимчук взяла участь у якості експерта у телевізійному проекті «Стосується кожного».
Не пропустіть на телеканалі Інтер.
Запис ефіру за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=lA26YA5ee6w
Елена Сибирцева
Партнер АО “LexArs”, адвокат
Специально для “Юридической практики” (№ 46-47 (1195-1196)
Объекты интеллектуальной собственности и имущественные права на них подлежат разделу в общем порядке, как совместная собственность супругов, при этом неимущественные права автора остаются неприкасаемыми
Представим ситуацию, что известный художник/скульптор/писатель был женат, и вдруг его супруга инициировала судебный спор о разделе имущества в рамках нынешнего национального законодательства. Что бы в таком случае ждало какой-нибудь всеми признанный шедевр?
Общие определения
Рассматривая вопрос режима собственности супругов на какое-либо имущество, необходимо обратиться к Гражданскому кодексу (ГК) Украины и Семейному кодексу (СК) Украины.
Так, частями 3, 4 статьи 368 ГК Украины предусмотрено, что имущество, приобретенное супругами во время брака, является их общей совместной собственностью, если иное не установлено договором или законом. В свою очередь, имущество, приобретенное в результате совместного труда и за общие денежные средства членов семьи, является их общей совместной собственностью, если иное не установлено договором, заключенным в письменной форме.
При этом статья 60 СК Украины гласит, что имущество, приобретенное супругами во время брака, принадлежит супруге и супругу на праве общей совместной собственности независимо от того, что один из них не имел уважительной причины (учеба, ведение домашнего хозяйства, уход за детьми, болезнь и прочее) самостоятельного заработка (дохода). Считается, что каждая вещь, приобретенная во время брака, кроме вещей индивидуального пользования, является объектом права общей совместной собственности супругов.
Статья 61 СК Украины определяет, что объектом права общей совместной собственности может быть любое имущество, кроме имущества, исключенного из гражданского оборота. В частности, заработная плата, пенсия, стипендия, другие доходы, полученные одним из супругов. Если мужем или женой заключен договор в интересах семьи, то деньги, другое имущество, в том числе гонорар, выигрыш, которые были получены по этому договору, являются объектом права совместной собственности супругов.
Отдельно статья 57 СК Украины выделяет имущество, которое относится к личной частной собственности жены, мужа. К нему закон относит (1) имущество, приобретенное одним из супругов до брака; (2) имущество, приобретенное одним из супругов во время брака, но за средства, которые принадлежали одному и них лично; (3) имущество, приобретенное одним из супругом во время брака, но на основании договора дарения или в порядке наследования; (4) жилье, приобретенное одним из супругов во время брака вследствие его приватизации; (5) земельный участок, приобретенный одним из супругов во время брака вследствие его приватизации; (6) вещи индивидуального пользования; (7) премии, награды, которые один из супругов получил за личные заслуги; (8) средства, полученные как возмещение за потерю (повреждение) вещи, которая одному из супругов принадлежала, а также в качестве компенсации причиненного одному из них морального вреда; (9) страховые выплаты.
Интеллектуальная собственность
В приведенных выше нормах законодательства не выделены в отдельную группу вопросы объектов интеллектуальной собственности при определении режима собственности супругов.
В этой связи необходимо обратиться к вопросу прав, которые возникают в разрезе права интеллектуальной собственности в целом.
Часть 1 статьи 418 ГК Украины гласит, что право интеллектуальной собственности — это право лица на результат интеллектуальной, творческой деятельности или на иной объект права интеллектуальной собственности, определенный этим Кодексом и иными законами.
В свою очередь, частью 2 статьи 418 ГК Украины закреплено, что право интеллектуальной собственности составляют личные неимущественные и (или) имущественные права интеллектуальной собственности, содержание которых относительно некоторых объектов права интеллектуальной собственности определяется этим Кодексом и иными законами.
Из указанного законодательного определения, а также из положений статьи 423 ГК Украины, которыми закреплено регулирование относительно личных неимущественных прав интеллектуальной собственности, можно сделать первый вывод в разрезе вопроса, который рассматривается. Во время определения режима собственности супругов касательно объектов интеллектуальной собственности речь идет исключительно об имущественных правах.
И это логично, так как право на признание человека творцом, право препятствовать посягательству на право интеллектуальной собственности, которое может нанести вред чести или репутации творца, и прочие являются неотчуждаемыми.
Учитывая то, что законодатель не относит четко объекты интеллектуальной собственности к тому или иному режиму собственности супругов, презюмируется, что такие объекты являются общей совместной собственностью супругов.
При этом данные объекты могут быть личной собственностью исключительно творца при условии наличия совокупности критериев.
Так, в соответствии с выводами, изложенными в постановлении Верховного Суда Украины (ВСУ) от 16 декабря 2015 года в деле № 6-2641цс15, критериями для установления статуса общей совместной собственности являются (1) время приобретения такого имущества; (2) средства, за которые оно было приобретено (источник приобретения); (3) цель приобретения имущества, которая позволяет применить к нему правовой статус общей совместной собственности супругов.
Кроме того, согласно правовой позиции, которая изложена ВСУ в постановлении от 7 декабря 2016 года по делу № 370/443/13ц (6-1568цс16), принадлежность имущества к общей совместной собственности супругов определяется не только фактом приобретения его во время брака, но и совместным участием супругов средствами или трудом в таком приобретении.
Статус собственности
Применяя статью 60 СК Украины и определяя право общей совместной собственности супругов на имущество, суд устанавливает не только факт приобретения имущества во время брака, но и тот факт, что источником его приобретения были общие совместные средства или совместный труд.
То есть статус общей совместной собственности определяется такими факторами: (1) временем приобретения имущества; (2) средствами, за которые оно было приобретено (источником приобретения). Норма статьи 60 СК Украины считается примененной верно, если приобретение имущества соответствует этим факторам.
Таким образом, в случае если приобретение объекта интеллектуальной собственности супругами соответствует совокупности критериев, которые были указаны выше (время, источник, цель приобретения имущества), такой объект относится к общей совместной собственности супругов. Если же один из критериев отсутствует, может ставиться вопрос об отнесении имущества к личной частной собственности мужа или жены.
Отдельное внимание необходимо обратить на то, что речь идет о первичных имущественных правах интеллектуальной собственности, когда один из супругов —творец.
Если же имущественные права интеллектуальной собственности вторичные, полученные вследствие отчуждения таких прав творцом (например, по договору), который не является одним из супругов, к приобретенным имущественным правам применяется режим общей совместной собственности. Это объясняется тем, что в соответствии со статьей 61 СК Украины, если одним из супругов заключен договор в интересах семьи, то деньги, другое имущество, в том числе гонорар, выигрыш, которые были получены по этому договору, являются объектом права общей совместной собственности супругов.
В отношении первичных имущественных прав интеллектуальной собственности в доктрине права существует мнение, что режим общей совместной собственности на такие права распространять некорректно. Указанное объясняется тем, что в случае если созданию объекта интеллектуальной собственности предшествовал исключительно личный творческий труд одного из супругов, а второй из супругов не принимал участия в создании такого объекта (ни своим трудом, ни средствами), на данный объект интеллектуальной собственности должен распространятся режим личной частной собственности того из супругов, который является творцом.
В свою очередь, обращается внимание на то, что в соответствии со статьей 57 СК Украины личной частной собственностью мужа, жены являются премии, награды, которые он/она получили за личные заслуги. Суд может признать за другим из супругов право на долю этой премии, награды, если будет установлено, что он своими действиями (ведением домашнего хозяйства, воспитанием детей и пр.) способствовал ее получению. Согласно результатам научных исследований к первичным имущественным авторским правам предлагается применять схожий подход: при приобретении имущественных прав интеллектуальной собственности на произведение одним из супругов вследствие его создания необходимо рассматривать эти права как его личную частную собственность. При этом суд может признать за другим из супругов право на долю в данных правах, если второй из супругов докажет, что он своими действиями (кроме творческого труда) содействовал созданию такого произведения.
Говорят суды
Что касается национальной судебной практики по указанному вопросу, то судебных споров, в которых присутствовал бы данный аспект в чистом виде (раздел картин, компьютерных программ и т.д.), результат поиска в Едином государственном реестре судебных решений не отображает. Отдельным примером может быть решение Святошинского районного суда г. Киева от 6 июля 2012 года по делу № 2-4421/11, в котором рассматривался вопрос относительно роялти как источника происхождения личной собственности одного из супругов. Стоит отметить, что суд отнес доходы, полученные вследствие заключения лицензионных договоров (роялти), к общей совместной собственности супругов, руководствуясь статьей 61 СК Украины.
В контексте данного вопроса также стоит обратиться к решению Дзержинского районного суда г. Харькова от 5 июля 2013 года по делу № 2011/10071/12. В этом судебном споре один из супругов при разделе имущества доказывал, что кредит, за счет которого была приобретена квартира в браке, погашался из средств, полученных в качестве авторского вознаграждения. При этом он указывал, что такое вознаграждение является его личной собственностью, поскольку получено на основании договора о соавторстве и использовании совместной (общей) телепрограммы. Суд в данном споре, аналогично предыдущему, счел авторское вознаграждение общей совместной собственностью, руководствуясь частью 3 статьи 61 СК Украины.
Еще одним примером судебного спора, который интересен с точки зрения предмета доказывания, является решение Гагаринского районного суда г. Севастополя от 24 сентября 2012 года и определение Апелляционного суда г. Севастополя от 20 декабря 2012 года по делу № 2-111/11. Суть спора сводилась к тому, что супруг заявлял требования о признании имущества общей совместной собственностью, мотивируя это тем, что недвижимость якобы приобреталась за счет средств, полученных вследствие отчуждения коллекции авторских художественных произведений из стекла и хрусталя. В то же время суд отказал в удовлетворении указанных требований, ссылаясь на то, что ответчицей было доказано, что большая часть указанной коллекции была создана лично ею до брака и ее матерью. Данное решение интересно тем, что происхождение и принадлежность коллекции среди прочего доказывались информацией с выставки произведений, дипломными работами ответчицы, выписками из документов, предоставленных правлением Союза художников Крыма, письмами и т.д.
Резюмируя изложенное, стоит отметить, что объекты интеллектуальной собственности и имущественные права на них подлежат разделу в общем порядке, как общая совместная собственность супругов. Важно при этом помнить, что неимущественные права автора остаются неприкасаемыми и разделу не подлежат. Исключением из презумпции права совместной собственности имущества супругов в части объектов интеллектуальной собственности (как, впрочем, и касательно иного имущества) являются случаи, когда отсутствует совокупность факторов, а именно времени возникновения (во время брака), источника происхождения и цели создания (в интересах семьи).
Данная проблема на самом деле является важной и требует урегулирования в рамках действующего Семейного кодекса Украины, поскольку такая сфера, как IT, например, стремительно развивается, и нет сомнений, что на повестке дня станет вопрос, каким же образом подлежат разделу имущественные права на компьютерные программы, созданные одним из супругов. Особенно все может усложниться, когда в правоотношениях будут затронуты права третьих лиц, например работодателя, если объект интеллектуальной собственности создан на заказ.
Также, доступно по ссылке: https://pravo.ua/articles/supruzheskie-doli/
Юлія Сидорчук, партнер АО “LexArs”, к.ю.н., адвокат
Cпеціально для Платформи формування правової грамотності Right Skills
У попередніх публікаціях я розказувала про те, як захиститися у випадку домашнього насильства, що робити жертвам домашнього насильства, як ініціювати отримання термінового заборонного та обмежувального припису щодо кривдника.
Дуже часто жертвам домашнього насильства доводиться повністю змінити власне життя, а коли є діти, це в рази складніше, бо іноді потрібно знайти нове житло, роботу. Жінкам, які постраждали від домашнього насильства, потрібна і психологічна допомога.
В Україні з кожним роком кількість організацій, які допомагають жертвам домашнього насильства, постійно зростає.
Але, в першу чергу, для оперативного отримання допомоги:
Організації, які надають допомогу жертвам домашнього насильства, можна поділити на всеукраїнські та місцеві, створені у регіонах.
До всеукраїнських належить ГО “Ла Страда-Україна”
(www.la-strada.org.ua) – одна з провідних неурядових організацій України у сфері захисту прав жінок та дітей. Одним з напрямків ГО є попередження насильства в сім’ї. На базі ГО функціонує Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації, яка працює за безкоштовним номером 0 800 500 335 зі стаціонарного телефону та безкоштовно з мобільних 116 123. Лінія працює цілодобово, і про неї я вище вже писала.
Рекомендую відразу дзвонити на гарячу лінію ГО «Ла Страда-Україна», саме вони допоможуть отримати допомогу в регіонах.
25 жовтня 2020 року Світлана Трофимчук, керуючий партнер АО «LexArs» приєдналася до соціального проекту «Школа героїв».
Пані Світлана взяла участь у заході проекту та у режимі «питання-відповідь» поділилася з дітьми своїм професійним досвідом.
«Невимушене спілкування дітей із професіоналами із різних галузей, робота у командах, розвиток навичок самопрезентації – це те, що дає змогу підготуватися до свідомого вибору професії та досягнення успіху на обраному шляху», – зазначає Світлана Трофимчук.
Долучитися до проекту та підтримати ініціативу можна за посиланням:
https://sites.google.com/view/shkolageroev/главная
https://m.facebook.com/shkolageroev.com.ua/?locale2=ru_RU
https://instagram.com/shkola.geroev?igshid=cs918n4tko9z
Світлана Трофимчук, керуючий партнер АО “LexArs”, адвокат
Спеціально для Платформи формування правової грамотності Right Skills
“Планувати спадщину – це КУЛЬТУРНО і цивілізовано”, -говорить керуючий партнер АО LexArs Светлана Трофимчук
Сьогодні фіналізували цікавий кейс. Клієнт, громадянин України, дізнавшись про важку хворобу, вирішив скласти заповіт.
Серед спадкоємців – діти від кількох шлюбів, серед спадщини – багатомільйонне майно в кількох юрисдикціях.
Заповіт складено, погоджено, нотаріально засвідчено. Повідомлені були і спадкоємці, які досягли повноліття. Після тривалого лікування, на щастя, стан здоров’я Клієнта кардинально змінюється в бік одужання.
Але … За період лікування і реабілітації несподівано негативно проявили себе деякі майбутні спадкоємці.
Зважаючи на це, зміст заповіту змінився кардинально, і сьогодні він є нотаріально засвідченим в повністю оновленому форматі.
Як говорив видатний юрист Володимир Спасович: «Я розумію, що можна померти без заповіту, але я не розумію, як можна жити без заповіту». Складно не погодитися …
Ця історія показова в чому. По-перше, Клієнт цивілізовано підійшов до того, що називають «навести лад у справах». Не дивлячись на те, що сьогодні 2020 рік, наше суспільство ще соромиться складати заповіт. По-друге, кейс виявив важливість вибору кола осіб (або однієї особи), які будуть управляти майном до відкриття спадщини. По-третє, це готовність приймати мудрі рішення.Хочу підкреслити, що заповіт це ж історія не про смерть. Заповіт це навпаки історія про життя, яку ви можете відповідально визначити і розставити в ній усі крапки над «і»/
#rightskills#спадщина#заповіт#плануванняспадщини#лексарс
Відступ від рівності часток подружжя найчастіше відбувається, коли один із подружжя ухиляється від обов’язку з утримання дітей, — партнер LexArs Олена Сібірцева
У рамках Спецкурсу для приватнопрактикуючих адвокатів Legal High School партнер LexArs Олена Сібірцева розповіла про актуальну судову практику в спорах про розподіл майна подружжя.
Лектор нагадала, що згідно із законодавством усе майно, набуте подружжям у період перебування в шлюбі, є їхньою спільною сумісною власністю. Виняток з цього правила — майно, придбане на підставі договору дарування, в рамках спадкових правовідносин, в частині приватизації, а також майно, придбане за особисті кошти одного з подружжя. Під час поділу майна спільної сумісної власності подружжя вважається, що їхні частки в майні є рівними. У той же час в певних випадках суд може відступити від принципу рівності часток подружжя за умови існування тих чи інших обставин справи, пов’язаних з ухиленням одного з подружжя від обов’язку утримання дітей або сім’ї чи пошкодження майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Наводячи приклади судової практики в питанні розподілу майна в рівних частках, Олена Сібірцева звернула увагу на ряд постанов Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №725/1776/18 суд дійшов висновку, що майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, при його розділі ділиться в рівних частках між ними, якщо шлюбним договором або домовленістю не визначено інше. У цьому контексті лектор підкреслила, що у разі якщо один із подружжя заперечує, що таке майно є спільною сумісною власністю, то саме на нього покладається обов’язок доведення того, що майно не належить до спільної сумісної власності подружжя.
Також у постанові від 20 червня 2018 року у справі №756/14404 Верховний Суд вказав, що грошові кошти банківського вкладу є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають розподілу між ними в рівних частках. За словами лектора, у цій справі суди попередніх інстанцій допустили помилку при розділі майна подружжя, здійснивши перерахунок грошових коштів з доларів США в гривні. Суди вказали й на те, що ці кошти були витрачені і на певному етапі поділу спільної сумісної власності вони вибули з володіння. «Якщо під час поділу спільної сумісної власності подружжя майно вибуло із загальної маси, то одна зі сторін, яка не була причетна до такого вибування, має право на компенсацію вартості своєї частки. Тому незалежно від того, яким чином такі кошти були витрачені, половину їх має право отримати інша зі сторін. Винятком у цьому випадку може бути, наприклад, якби інша сторона довела, що ці кошти були витрачені в інтересах сім’ї», — підкреслила Олена Сібірцева.
Ще одним прикладом поділу майна в рівних частках, за словами лектора, є постанова Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі №462/518/18. Суд зробив висновок, що факт реєстрації нерухомого майна, придбаного в період шлюбу, на одного з подружжя не означає, що воно належить тільки особі, на ім’я якої воно зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю, а тому відчуження його частки на публічних торгах без згоди другого з подружжя порушує право останнього як співвласника на вільне користування та розпорядження нерухомим майном.
«Аналізуючи судову практику за останні п’ять років, можу констатувати, що відступ від рівності часток подружжя найчастіше відбувається, коли один із подружжя ухиляється від обов’язку з утримання дітей. Тобто, коли паралельно з правовідносинами з розділу майна є правовідносини щодо стягнення аліментів», — наголосила Олена Сібірцева.
Також лектор розповіла про правові позиції Верховного Суду з питань можливості збільшення частки одного з подружжя у спільній сумісній власності, визнання майна, набутого в період шлюбу, приватною власністю, про особливості розділу новоствореної нерухомості і самовільного будівництва, розділі боргових зобов’язань подружжя та корпоративних прав.
Деталі за посиланням: https://lhs.net.ua/ua-vidstup-vid-rivnosti-chastok-podruzhzhia-naichastishe-vidbuvaietsia-koly-odyn-iz-podruzhzhia-ukhyliaietsia-vid-obov-iazku-z-utrymannia-ditei-partner-lexars-olena-sibirtseva-ru-otstuplenye-ot-ravnos/?fbclid=IwAR3n1R7eyJ3uFkg1WyVkTmA4e3vHxa87u4f32FYpSElLEytrjD8bZhDP5cI
Олена Сібірцева , партнер АО «LexArs», взяла участь у спільному засіданні Комітет АПУ з цивільного, сімейного та спадкового права та Комітет АПУ з інтелектуальної власності на тему «Режим власності подружжя на об’єкти інтелектуальної власності, створені одним із подружжя».
Пані Сібірцева виступила із доповіддю на тему «Проблемні питання режиму власності подружжя на об’єкти інтелектуальної власності».
Олена Сібірцева зауважила, що Сімейний кодекс України не вирізняє об’єкти інтелектуальної власності подружжя у межах встановлених режимів – спільної сумісної власності подружжя чи особистої приватної власності подружжя.
З огляду на зазначене, презюмується, що такі об’єкти є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу у рівних частинах між подружжям.
Поряд з тим, пані Олена вказала, що доцільно говорити про можливість поділу виключно майнових прав, що виникають при створенні об’єкту інтелектуальної власності. Немайнові права (право визнання людини творцем, наприклад) є невід’ємними від творця, який є одним із подружжя, а тому поділу не підлягають.
Запис заходу за посиланням:https://m.youtube.com/watch?v=d7n3jxM-JiU
Олена Сібірцева, партнер АО “LexArs”, адвокат
Спеціально для Платформи формування правової грамотності Right Skills
В Реєстрі боржників (далі – Реєстр) запис про боржника зі сплати аліментів вноситься у випадку, якщо існує заборгованість зі сплати аліментів понад 3 місяці. Якщо такої заборгованості немає, відомості, відповідно, будуть у реєстрі відсутні. Відсутність відомостей у реєстрі боржників про боржника зі сплати аліментів не має безпосереднього впливу на отримання довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів.
Таку довідку має право отримати стягувач за заявою, поданою до державної виконавчої служби/приватного виконавця протягом трьох робочих днів. Відповідно, за результатами здійснення розрахунку, якщо буде встановлено наявність заборгованості зі сплати аліментів понад 3 місяці, боржник буде внесений до Реєстру, понад 4 місяці – видана також довідка, на підставі якої може бути здійснено тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди одного із батьків (боржника зі сплати аліментів).
У випадку відсутності відомостей у реєстрі боржників про боржника зі сплати аліментів стягувач має право звернутися до ДВС із клопотанням про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження (для отримання інформації про стан і рух виконавчого провадження), у якому паралельно зазначити про необхідність здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржником, а також у випадку її наявності внесення відомостей про боржника до Реєстру, вжиття інших заходів виконавчого провадження (арешту майна, встановлення тимчасових обмежень, тощо) та видачі довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів.
Розрахунок заборгованості здійснюється на підставі рішення суду, в також відомостей про сплату аліментів, які можуть бути отримані:а) на підставі стягнутих сум ДВС; б) на підставі отриманих від боржника відомостей про здійснену сплату аліментів (якщо боржник повідомляє самостійно про сплату аліментів); в) на підставі відомостей про сплату аліментів, наданих стягувачем (якщо стягувач повідомляє самостійно про сплату аліментів боржником).
Місцезнаходження боржника на цей процес не впливає.
‼️ Єдиний реєстр боржників: https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtorsАвтоматизована система виконавчого провадження https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors
#rightskills #виїзддитини #аліменти #реєстрборжників #довідканавиїзд #двс
Також доступно за посиланням:
https://www.facebook.com/303049786519909/posts/1712119345612939/?extid=0&d=n
Мирослава Сорока, адвокат, партнер АО “LexArs”
Спеціальний матеріал для Ліга:Бізнес.
Положеннями Книги 6 Цивільного кодексу України (ЦКУ) врегульовано порядок спадкування, відповідно до якого спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців.
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті. Тобто все майно, яке належало спадкодавцеві за життя, переходить до спадкоємців (ст. 2018 ЦКУ).
Спадкування здійснюється за заповітом, а у разі його відсутності — за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Цивільним законодавством регламентовано право спадкоємця прийняти спадщину або ж відмовитися від її прийняття. Зазначене право спадкоємець може реалізувати у шестимісячний строк, який починається з моменту відкриття спадщини, тобто з дня смерті.
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) відповідної заяви спадкоємця.
Що ж стосується спадкування права на земельну ділянку, то відповідно до вимог ст. 1225 ЦКУ право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, зі збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
У разі потреби визначення цільового призначення земельної ділянки необхідно звернутися до норм Земельного кодексу України, якими визнається використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Документом, що підтверджує права спадкоємців на спадкове майно, є отримане у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з вимогами ст. 1297 ЦКУ спадкоємцю, який прийняв у спадщину земельну ділянку, що підлягає державній реєстрації, необхідно звернутися до нотаріуса або уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування в сільських населених пунктах за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку здійснюється нотаріусом відповідно до Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.
Свідоцтво про право на спадщину земельної ділянки видається за умови попереднього одержання нотаріусом правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку: державний акт на право власності на земельну ділянку або сертифікат про право на земельну частку (пай) та витяг з Державного земельного кадастру.
Крім того, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього, перевіряючи зареєстроване право власності спадкодавця на спадкове майно, а також відсутність обмежень.
Крім необхідності подачі правовстановлюючих документів, відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій при посвідченні правочинів відчуження земельних ділянок у випадках, встановлених ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» та ст. 172 Податкового кодексу України нотаріус вимагає надати йому документи про грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки з метою визначення розміру оподаткування.
Нотаріусом може бути відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку у разі відсутності відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та у разі відсутності присвоєного кадастрового номера. Перелік підстав, за наявності яких нотаріус має відмовити у вчиненні нотаріальної дії, передбачено ст. 49 Закону «Про нотаріат».
Якщо право власності у спадкодавця на земельну ділянку підтверджено правовстановлюючим документом, а лише сам кадастровий номер відсутній, то в межах відкритої спадкової справи спадкоємцем може бути замовлено виготовлення відповідної технічної документації на землю та внесення земельної ділянки у Державний земельний кадастр. Після чого нотаріусом буде видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.
У випадку винесенням нотаріусом постанови про відмову про вчинення нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину земельної ділянки, спадкоємцю своє право необхідно захищати шляхом подачі до суду позову про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Відповідний позов подається до суду за місцем знаходження майна, тобто земельної ділянки.
Щодо оподаткування спадщини у вигляді нерухомого майна, до якого відносяться земельна ділянка, то в цьому аспекті варто враховувати ступінь спорідненості спадкоємця зі спадкодавцем, від якого власне залежить ставка податку.
Земельна ділянка як об’єкт спадщини, що переходить до спадкоємця першого та другого ступеня спорідненості, оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.
Оподаткування успадкованої земельної ділянки спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5% або 18%. Розмір оподаткування вираховується з вартості об’єкта спадкування згідно з проведеною оцінкою її вартості. Такі спадкоємці зобов’язані, включивши суму отриманих доходів у вигляді нерухомого майна (земельної ділянки) до загального річного оподатковуваного доходу, подати податкову декларацію про майновий стан і доходи до 1 травня року наступного за тим, в якому її отримано.
Спадкоємцям, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, не потрібно показувати їх у річній податковій декларації, як і саму декларацію подавати необхідності немає, але за умови відсутності інших підстав для подання декларації.
При оформленні спадщини до видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємець подає нотаріусу документи, що підтверджують сплату в передбачених законом випадках, податку з доходів громадян та інших обов’язкових платежів, які повертаються нотаріусом з відповідною відміткою про вчинену нотаріальну дію особам, які здійснили таку оплату або уповноваженим представникам цих осіб.
Також, доступно за посиланням: https://uba.ua/ukr/news/7889/
Мирослава Сорока, адвокат, партнер АО “LexArs”
Специально для 24 канала (публикуется на языке оригинала)
Усиновлення під загрозою: що відбувається з дитячими будинками в Україні
В Україні продовжують реформування дитячих будинків та планують повністю їх ліквідувати найближчим часом. Дітей будуть відправляти до патронатних сімей чи будинків сімейного типу.
В Україні занепокоєні ситуацією з усиновленням, яке може опинитися під загрозою вже у наступному році. Сайт 24 каналу розповідає, як проходить реформа дитячих будинків та що може змінитися у 2021 році.
За даними Міністерства соціальної політики протягом останніх 10 років в Україні усиновили 23 814 дітей-сиріт, з них громадянами України було всиновлено 17 659 дітей, а іноземцями 6 155.
У відомстві наголосили, що карантинні обмеження, хоча й не зупини процес усиновлення, та все ж значно вповільнили його. Протягом 8 місяців 2020 року в Україні всиновили 694 дітей-сиріт. Та у той же час ще більше 17 тисяч дітей різного віку в переважній більшості з братами і сестрами перебувають на обліку з усиновлення.
У ЗМІ почала з’являтися інформація про те, що з 1 січня 2021 року в Україні, черговим етапом децентралізації та створення територіальних громад, планують ліквідувати та реорганізувати райдержадміністрації, які безпосередньо впливали на процес усиновлення. А ОТГ не матимуть права займатися цим питанням. Саме це може стати проблемним моментом в сфері усиновлення.
Микола Кулеба, уповноважений президента України з прав дитини, повідомляв, що через відсутність достатньої комунікації з місцевими органами самоврядуванням, незрозуміло як буде працювати схема в майбутньому.
Як повідомляє УП, дитячими питаннями на місцях мають займатися Служби у справах дітей. Нині їх утворено лише 292 з 982, тобто лише 30% від потреби. Завершити формування центрального апарату Нацслужби планують до кінця 2020 року, а вже з січня 2021 року почнуть утворюватися структури на місцевому рівні, тоді ж і хочуть остаточно врегулювати законодавчу базу, щодо повноважень цієї служби.
У Мінсоцполітики також повідомили, що райслужби у справах захисту дітей не будуть до кінця реорганізовані до утворення на їх місце територіальних відділень Нацсоцслужби.
В Україні зараз відбувається певне реформування дитячих будинків. Все це частина Нацстратегії реформування інституційних установ, яку Кабмін затвердив декілька років тому. Згідно з цією стратегією, вже через сім років в країні повинні зникнути всі інтернати, а замість них з’явитися дитячі будинки сімейного типу та паліативно-реабілітаційні центри.
Мирослава Сорока, член Асоціації правників України, адвокат, каже, що процес усиновлення в Україні достатньо складний. Усиновлювач доводиться роками наполегливо чекати рішення державних органів, щоб подарувати дитині родину, надати їй можливість зростати у комфортних умова для розвитку.
Реалізацію саме державної політики у сфері усиновлення покладено на Департамент захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики. Адвокат каже, що після проходження процедури усиновлення, кандидати в усиновлення повинні протягом місяця з дати отримання висновку звернутися до суду із заявою про усиновлення дитини.
Об’єктивних підстав вважати, що з ліквідацією місцевих органів виконавчої влади буде заблоковано процес усиновлення дітей, немає. Останньою інстанцією у процесі усиновлення є суд, який прийматиме рішення незалежно від того, яка служба контролювала весь процес усиновлення, — каже Сорока.
Кіра Сиротенко, в.о. голови правління фонду “Благомай” каже, що в будь-якому випадку будуть визначатися інші органи, які будуть займатися питаннями опіки та усиновлення, адже в дитячих будинках знаходиться близько 100 тисяч дітей. Не всі з них сироти, які очікують усиновлення, велика частина з них це діти в школах-інтернатах.
“Раніше були дитячі будинки, де проживали діти, чиї батьки були позбавлені батьківських прав або загинули. Державні дитячі будинки просто змінили статус на центри соціально-психологічної реабілітації. Є ще дитячі будинки сімейного типу та їх стає все більше, та патронатні сім’ї”, — каже Сиротенко.
Вона додає, що у центрах соціально-психологічної реабілітації діти перебувають від трьох до дев’яти місяців, але деякі діти проводять там набагато більше часу. Раніше, коли минав час знаходження дитини в цьому центрі, її відправляли або в дитячий будинок, або повертали назад батькам. Зараз дітям максимально шукають сім’ї для усиновлення, або ж шукають місце для влаштування дитини в будинку сімейного типу.
Якщо говорити про будинки малятка, де діти з самого народження, то 95% дітей до 6 років усиновляють. Реформа спрямована на те, щоб не було ось цих державних установ, в яких знаходяться сотні дітей. З таких установ діти виходять не соціалізованими. У будинках сімейного типу діти потрапляють в середовище, схоже на домашнє, — пояснює Сиротенко.
Вона додає, що не все працює в цій системі на відмінно, але напрямок руху з ліквідацією державних дитячих будинків, безумовно, правильний.
Сорока підсумувала, що стосовно ліквідації дитячих будинків — держава нині не готова ні на законодавчому рівні , ні на рівні фінансування до запровадження у життя відповідних реформ.
Автор:Анастасія Іщенко
https://24tv.ua/usinovlennya-ukrayini-shho-vidbuvayetsya-dityachimi-golovni-novini_n1431001
Підпишіться на нашу розсилку