Назад

Мирослава Сорока

Партнер АО “LexArs”, адвокат

На розгляді Верховної Ради України перебуває законопроєкт, внесений Президентом України, як суб’єктом права законодавчої ініціативи, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою».

Підготовленим нині до другого читання документом, пропонується внести зміни до статей 255, 256 Кримінального кодексу України та доповнити його статтями 255-1, 255-2 та 255-3, а також передбачено зміни та доповнення до Кримінального процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України «Про попереднє ув’язнення», Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».

Злочини, передбачені новим законопроєктом, законодавець відносить до категорії тяжких та особливо тяжких і передбачає міру покарання, пов’язану з позбавленням волі та з обов’язковою конфіскацією майна.

Законопроєктом запроваджуються такі поняття:

• «злочинна спільнота» – об’єднання двох чи більше злочинних організацій;
• «вор в законі» – редакція законопроєкту, підготовленого до другого читання, не дає жодного тлумачення запроваджуваного до Кримінального кодексу України поняття. Хоча, попередня редакція законопроєкту містила певне тлумачення жаргонного поняття тюремної субкультури «вор в законі»;
• «сходка» – злочинне зібрання для планування та створення умов для спільного вчинення одного або більше злочинів, матеріального забезпечення чи координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, або сфер злочинного впливу, а також участь у такому зібранні (сходці), у тому числі з використанням засобів зв’язку;
• «злочинний вплив» (у ст. 255, 255² КК) – будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям, сприяє (створює умови), спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності;
• «суб’єкт злочинного впливу» – особа, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям, сприяє (створює умови), спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності
•  «суб’єкт підвищеного злочинного впливу» , у тому числі у статусі «вор в законі» (у ст. 255, 255¹ КК) – особа, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям, координує злочинну діяльність осіб, які здійснюють злочинний вплив.

Запропоновані зміни до законодавства дають обґрунтовані підстави для висновку, що він містить низку суттєвих недоліків та положень, які можуть призвести до порушення прав людини та безпідставного притягнення будь-якої особи до кримінальної відповідальності.

Ініціатори цього законопроєкту задекларували основну мету – припинення діяльності злочинних спільнот, учасників таких спільнот, притягнення до кримінальної відповідальності «воров у законі», а також інших учасників злочинних спільнот та осіб, причетних до створення та функціонування злочинних спільнот.  Проте детальний аналіз змісту закону викриває зовсім іншу мету та цілі, а саме надання правоохоронним органам законного інструменту для здійснення тиску на бізнес, осіб які займаються будь-якою підприємницькою діяльністю, шляхом кримінального переслідування осіб за новими злочинами.

Які ж ризики приховує в собі цей законопроєкт? Спробуємо розібратися.

Попередня редакція законопроєкту містила тлумачення поняття, належного до тюремної субкультури: «вор в законі». Ним визнавалась особа, яка дотримується притаманних злочинному середовищу традицій і правил поведінки, користується авторитетом серед осіб, які вчиняли кримінальні правопорушення, керує, координує та/або організовує діяльність злочинної спільноти чи її частини, або є учасником такої спільноти».

Варто відзначити що поняття «вор в законі» як статус особи, яка підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, є оцінювальним поняттям та механізм його визначення відсутній, як і відсутня суб’єктивна сторона злочину. Не конкретизовано і способів вчинення злочину. Більше того в українській термінології немає слова  «вор».

Застосування оцінювальних понять у Кримінальному кодексі України є проявом вільного тлумачення кримінального законодавства, що є неприпустимим у правовій державі.

Відповідно до статті 2 Кримінального кодексу України єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення винною особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення. Злочином, відповідно до статті 11 Кримінального кодексу України, є суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Таким чином, однією з основних обов’язкових ознак злочину є діяння, яке може бути виражено в формі дії або бездіяльності.

Наявність у особи певного кримінального статусу, у розумінні наведених положень законодавства, не є дією або бездіяльністю, що само по собі виключає кримінальну відповідальність за наявність чи присвоєння  будь-якого  статусу особі.

Прагнення законодавця притягнути осіб до кримінальної відповідальності лише за те, що вони «належать» до певної спільноти, є незаконним. Відповідно до завдань кримінального законодавства кримінальне покарання, повинно застосовуватись не за «статус» чи «належність до спільнот» особи, а виключно за злочинні діяння, які завдають шкоди та становлять значну суспільну небезпеку.

У разі ухвалення законопроєкту у нинішній редакції, він може стати інструментом незаконного кримінального переслідування будь-якого громадянина України, на якого вкаже інша особа як на учасника «злочинної спільноти», «суб’єкта злочинного впливу»  чи того самого «вора  в законі». Крім того,  особливого доведення суб’єктивної сторони злочину у новому законопроєкті не передбачено. Отже, будь-хто, за наявності великого бажання правоохоронних органів, може  опинитися серед переслідуваних осіб чи взагалі за ґратами та позбавитися усього майна.

Отже, наразі законопроєкт є недосконалим та потребує докорінної перероблювання, а то й відкликання.