Назад

Юрій Татач

Юрист АО “LexArs”

На сьогоднішній день в Україні аліменти на дитину присуджуються на користь того з батьків, з ким проживає дитина. Проте, враховуючи життєві обставини, іноді буває так, що дитина припиняє проживати разом з одержувачем аліментів, починаючи проживати з іншим із батьків, який (яка) за рішенням суду про стягнення аліментів є платником таких аліментів. У такому випадку виникає ситуація, за якої платник аліментів здійснює фактичне утримання дитини, яка з ним проживає, та разом з тим, сплачує аліменти на користь одержувача аліментів, з яким дитина не проживає. Таким чином, можна стверджувати, що виконання обов’язку щодо утримання дитини у такого платника аліментів  здійснюється двічі, чим порушуються його законні права.

 В цій статті ми розглянемо правовий механізм скасування (припинення) сплати аліментів на користь одержувача аліментів, з яким не проживає дитина.  

Перш за все, варто зазначити, що порядок утримання батьками своїх дітей та сплати аліментів на дитину врегульований главою 15 Сімейного кодексу України (далі – «СК»). Узагальнюючи положення глави 15 СК, можна резюмувати, що аліменти за своєю правовою природою мають дуалістичний характер: з однієї сторони аліменти – це обов’язок батьків щодо участі в утриманні дитини, а з іншої сторони – право того з батьків, з ким проживає дитина.

В той же час, якщо зобов’язання щодо утримання дитини є безумовним обов’язком батьків, то право на отримання аліментів в інтересах дитини має тільки той з батьків, з ким проживає дитина. Враховуючи дану особливість, у випадку, якщо на користь одного з батьків були стягнуті аліменти, після чого припинилось проживання дитини з цим з батьків, право на отримання аліментів для даної особи – припиняється.

Таким чином, якщо дитина фактично не проживає з отримувачем аліментів, то правові підстави для сплати таких аліментів відсутні. В такому випадку, за бажанням платника аліментів, може бути ініційовано судовий спір щодо скасування аліментів на утримання дитини.

Зазначимо, що судова практика свідчить про непоодинокі випадки звернень до суду з вимогами про скасування сплати аліментів на підставі ст. 197 СК, що є помилковим, оскільки вказана стаття передбачає можливість звільнення від сплати саме заборгованості зі сплати аліментів, яка була накопичена, та від якої особа може бути звільнена за умови доведення обставин, на підставі яких суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості зі сплати аліментів за відповідний період. Проте, звільнення від сплати заборгованості  зі сплати аліментів жодним чином не звільняє від обов’язку щодо утримання дитини та сплати аліментів в подальшому. Тому, звертаємо увагу, що звільнення від сплати аліментів здійснюється саме на підставі ч. 3 ст. 181 СК, яка встановлює умову права на отримання аліментів тим з батьків в інтересах дитини, з яким проживає дитина.

В цій категорії справ основним предметом доказування є фактичне місце проживання дитини, оскільки від цього залежить наявність у одного з батьків права на стягнення аліментів. Доказами, які підтверджують проживання дитини з одним з батьків та які приймаються судом до уваги можуть бути:

– довідка про реєстрацію місця проживання дитини;

– довідка квартального/вуличного/будинкового комітету/ОСББ;

– акт обстеження місця проживання дитини;

– довідка з місця навчання дитини (цією довідкою може бути підтверджено як і місце проживання дитини, так і факт догляду та піклування за дитиною тільки одного з батьків);

– показання свідків, які можуть підтвердити факт проживання дитини з одним з батьків (родичі, які також беруть участь у вихованні дитини (баба, дід), сусіди за місцем проживання дитини, працівники освітнього закладу, де навчається дитина (вчителі в школі, вихователі в дошкільному закладі освіти);

– інші докази, які можуть підтвердити факт проживання дитини з одним з батьків за відповідний період.

Варто також зазначити, що наявність вирішеного спору (та судового рішення) про визначення місця проживання дитини не є обов’язковим та не вимагається при розгляді спорів цієї категорії.

Додатково, звертаємо увагу, що у випадку виконання рішення суду про стягнення аліментів на підставі виконавчого документу, для правомірного зупинення сплати аліментів до винесення рішення по суті справи, рекомендується разом з позовною заявою подавати заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення аліментів на підставі виконавчого документу (у випадку стягнення аліментів на підставі судового наказу заявляється вимога про відкликання судового наказу).

Суди розглядають такі вимоги як основну (про скасування аліментів) та похідну (про призупинення сплати аліментів на період розгляду справу), а тому позитивна судова практика свідчить про можливість застосування такого способу забезпечення позову за умови належного обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову відповідно до процесуального законодавства.

Основні аргументи, на які необхідно звернути увагу суду при поданні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, є:

1. нецільове використання аліментів, призначених для дитини, що як наслідок призводить до порушення прав дитини (поки дитина перебуває з заявником, отримувач аліментів отримує та витрачає гроші не за цільовим призначенням);

2. погіршення майнового стану платника аліментів, що в свою чергу, призводить до порушення прав дитини (кошти, які перераховуються на користь отримувача аліментів могли б бути витраченими на потреби дитини);

3. ускладнення поновлення порушених прав та повернення безпідставно набутих коштів отримувачем аліментів;

4. відсутність негативних наслідків для відповідача при застосуванні такого заходу забезпечення позову.

Судова практика також свідчить про наявні позитивні рішення по цій категорії справ, в яких разом із задоволенням вимог про скасування аліментів, позивач також звільнявся від сплати заборгованості зі сплати аліментів за період, коли дитина проживала окремо від отримувача аліментів (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75898488). Проте, звертаємо увагу, що у випадку самовільної несплати аліментів за періоди протягом яких дитина не проживала з отримувачем аліментів, до платника аліментів можуть бути застосовані засоби примусу в порядку здійснення виконавчого провадження. 

Одночасно з позовом про скасування аліментів можуть бути також заявлені вимоги про стягнення «зустрічних» аліментів. Враховуючи те, що право на отримання аліментів залежить від умови проживання дитини з одним із батьків, то при переході дитини на постійне проживання від одного з батьків до іншого, до такого з батьків переходить також і  право на отримання аліментів. Судова практика підтверджує застосовність такого підходу та містить судові рішення, якими такі вимоги були задоволені (http://reyestr.court.gov.ua/Review/76228428).

Резюмуючи вищевикладене можна зазначити, що при зміні місця проживання дитини від отримувача аліментів до платника, отримувач аліментів втрачає підстави для їх отримання, а платник не тільки звільняється від обов’язку по сплаті аліментів, а ще і набуває право на їх отримання. Наразі, в Україні існує ефективний правовий механізм за допомогою якого аліменти, які сплачуються на користь отримувача, з яким не проживає дитина, можуть бути скасовані в судовому порядку.