Назад

Юрій Татач

Юрист АО «LexArs»

15 січня 2020 року депутати Верховної Ради прийняли Закон України № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року.

Як можна зрозуміти з назви прийнятого закону, даним нормативним актом були внесені зміни до процесуального законодавства, в тому числі, до Цивільного процесуального кодексу України (далі – «ЦПК»).

Суттєва частина внесених до ЦПК змін стосується порядку касаційного оскарження судових рішень. Таким чином, внесені до ЦПК зміни можна умовно поділити на дві категорії:

1) зміни, які стосуються порядку касаційного оскарження судових рішень;

2) інші зміни, які були внесені до ЦПК Законом від 15 січня 2020 року.

В юридичній спільноті вже активно обговорюються чинні зміни до цивільного процесу, зокрема, зміни щодо касаційного оскарження судових рішень. Разом з тим, не так багато уваги приділяється іншим змінам процесуального законодавства, які, на нашу думку, є також досить важливими для розуміння учасниками цивільного процесу.  У зв’язку з цим, в цій статті ми розглянемо зміни, внесені до ЦПК, за винятком змін, які стосуються порядку  касаційного оскарження судових рішень.

1. Розширення категорії малозначних спорів.

Зміни, на яких ми першочергово зупинимось, стосуються розширення категорії малозначних спорів у ЦПК. По-перше, граничний розмір ціни позову в справах, які можуть бути віднесені до малозначних, зменшено з 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (506 750 гривень, станом на 2020 рік). Законодавець також розширив категорії справ, які можуть бути віднесені до малозначних. Відтак, з 08 лютого 2020 року до малозначних справ також відносяться справи про стягнення аліментів, збільшення розміру аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов’язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства), справи про розірвання шлюбу, а також справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Віднесення до малозначних справ вищевказаних категорій має на меті підвищення доступності громадян до правосуддя по цим категоріям судових справ, оскільки починаючи з 08 лютого 2020 року по таким категоріям справ представником сторони у справі може бути не тільки адвокат, а й особи, передбачені ч. 2 ст. 60 ЦПК (особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність).

У зв’язку з розширенням категорії малозначних справ, відповідні зміни були внесені також до статті 274 ЦПК, яка визначає категорії справ, які можуть розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. Відтак, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, ціна позову яких перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також спори про збільшення розміру аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу.

2. Зміни до порядку розгляду заяви про відвід судді.

Зміни, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, торкнулись і порядку розгляду відводів суддями. Основною зміною в цій частині є скасування можливості зупинення провадженні у справі у зв’язку з наявністю клопотання про відвід судді по справі. Конкретизовано порядок розгляду відводу з урахуванням моменту звернення сторін спору із заявою про відвід до суду. Так, якщо відвід судді заявлений не пізніше ніж за 3 робочі дні до наступного засідання, то така заява розглядається суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

В сукупності зі змінами щодо скасування можливості зупинення розгляду справи, у зв’язку з поданням до суду заяви про відвід судді, зміни були внесені також до статті 252 ЦПК, в якій був виключений пункт 7 частини 1, та який вказує на одну з підстав зупинення провадження – надходження заяви про відвід. Виключена була і відсильна норма статті 253 ЦПК, яка встановлює строк зупинення розгляду справи з підстав надходження заяви про відвід судді (пункт 11 частини 1 статті 253 ЦПК).

Уточненнями також доповнили ч. 6 ст. 40 ЦПК, якою закріплено порядок розгляду відводу судді Великої палати Верховного Суду. Згідно даної норми розгляд заяви про відвід судді Великої палати розглядається виключно Великою палатою, не враховуючи правил щодо моменту подання такої заяви до суду.

Зміни в порядку розгляду заяв про відвід судді також стосуються строків розгляду відводу. Відтак, якщо до 08 лютого 2020 року розгляд заяви про відвід здійснювався суддею протягом 2 днів, то починаючи з 08 лютого 2020 року питання про відвід вирішується невідкладно, а у випадку, якщо питання про відвід розглядається суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом 2 робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

3. Скасування та уточнення видів забезпечення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову також зазнали змін в результаті набрання чинності змін до ЦПК. В п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК уточнено, що вжиття такого заходу забезпечення позову як обов’язок вчинити певні дії, можливий за умови, що спір, в якому заявник бажає застосувати даний вид забезпечення, виник із сімейних правовідносин. В свою чергу, в новій редакції ЦПК від 08 лютого 2020 року, виключений вид забезпечення позову, передбачений п. 7 ч. 1 ст. 150 ЦПК (передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору).

Пункт 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК також зазнав змін. В новій редакції ЦПК забезпечення позову можливо іншими заходами, якщо випадки застосування таких заходів передбачені законами, а також іншими міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Також, стаття 150 ЦПК була доповнена пунктом 11, яким нормативно закріплюється заборона вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Частина 2 статті 183 ЦПК доповнена абзацом, який закріплює необхідність долучати до заяв, скарг, клопотань або заперечень, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, докази направлення таких документів іншим учасникам по справі.

4. Порядок передачі справ до розгляду за підсудністю.

В новій редакції ЦПК частина змін стосується порядку передачі справи, яка не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, до відповідного суду за підсудністю.

До статті 185 ЦПК, яка врегульовує питання залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, було додано абзац, відповідно до якого, у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного, на дату подання позовної заяви.

В новій редакції ЦПК законодавець розширив обсяг наслідків закриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК, у разі закриття провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної та касаційної інстанції повинен також роз’яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним  відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків, об’єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справах. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК.

У зв’язку з вищевказаним змінами, стаття 377 ЦПК (підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині) доповнилась частиною 4, відповідно до якої, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об’єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. Зміни щодо порядку передачі справи за підсудністю мали наслідком також вилучення статті 380, якою закріплювались підстави для скасування ухвали суду і направлення справи на розгляд за встановленою підсудністю.

5. Інші зміни до ЦПК, які набрали чинності 08 лютого 2020 року.

В статті 352 ЦПК уточнено порядок оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Відтак, ч. 2 ст. 352 закріплює, що учасники справи, особи, які не брали участі у справах, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках передбачених статтею 353 ЦПК. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 ЦПК, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно, стаття 353 ЦПК також зазнала змін, а саме, був вилучений пункт 8 першої частини статті (відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності). Також, доповнений був пункт 23 цієї статті, в якому разом вже з наявною ухвалою про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, були додані ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.

Зміни до статті 365 ЦПК стосуються уточнення пункту 1 частини 1, відповідно до якої, суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з’ясовує питання про склад учасників судового процесу. Ця норма доповнює, що у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Резюмуючи вищевикладену інформацію, можна відзначити, що зміни до цивільного процесуального законодавства, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, мають на меті вдосконалити цивільне судочинство шляхом усунення недоліків, які мали місце в попередній редакції ЦПК, таких як порядок розгляду заяв про відвід судді, а також порядок передачі справ до розгляду за підсудністю, розширити можливість доступу до правосуддя шляхом розширення категорії малозначних справ.